Величезне спасибі працівникам цієї служби!Взимку я скаржилася на цьому сайті на працівників 1-го пологового будинку міста Харкова. І, з волі випадку, мені у цьому ж пологовому будинку належало народжувати, тому що інші пологові будинки були або закриті, або відмовлялися від породіллі ВІЛ +. Безпосередньо перед пологами мені подзвонили представники цього сайту і сказали, що зібрана комісія, і чи не можу я погодитися надати свідчення і ще раз конкретніше розповісти про ставлення до мене у цьому пологовому будинку. Але я, звичайно, відмовилася, оскільки з дня на день мені туди їхати народжувати.
Хочу сказати, що цього разу мене 1-й пологовий будинок прийняв більш ніж добре. Доктор був договірний, він добре ставився до мене, але й персонал ні словом, ні ділом і ні поглядом мене не образив. Хоча в реанімації, після кесарево, медсестри авжеж знали про мій ВІЛ +.
І яке ж було моє здивування, коли перед випискою мій доктор повідомив, що до них таки приїжджали чи то з перевіркою, чи то просто подивитися, як у них йдуть справи, а так як у них ВІЛ + вагітних не багато, вони звичайно здогадалися, що це була я (ну або лікарка, яка мене виперла минулого разу згадала мене).Хочу висловити величезну подяку співробітникам сайту, що не залишили без уваги мої скарги! І що наступного разу, дуже хочу у це вірити, перш ніж виставити ВІЛ + вагітну з пологового будинку, персонал все-таки подумає і не зробить цього! Адже ми такі ж, як і всі!
І як сказав мій доктор, так я боюся заразитися, але не панічно, якби панічно боявся, я б пішов з професії.
Дуже хочу, щоб таких ДОКТОРІВ було більше, ніж СНІДофобів.
Хочу висловити величезну подяку Вам за існування такого проекту, за професійні консультації та індивідуальний підхід до кожної людини, що живе з ВІЛ-інфекцією. Дуже Дякую!
Друзі, спасибі за те, що ви робите. Ви мені стали як рідні. У мене відкрита форма туберкульозу, і, оскільки в Єнакіївському протитуберкульозному диспансері мені не давали ліків і там нелюдські умови утримання пацієнтів, вирішив, що буду сидіти вдома. Краще вже доживати своє життя у рідних стінах, ніж там. Але після професійних консультацій про мої права, а також звернень у різні інстанції від проекту, мені призначили препарати 2-го ряду. Ще раз дякую.
Я довгий час жила і нічого особливо не знала про ВІЛ, хоча знала про свій статус давно. Після спілкування з консультантами проекту усі забобони залишились позаду і я почала приймати АРТ, і тепер знаю, що я не одна така. Спасибі.
Моя боротьба з ВІЛ-інфекцією та туберкульозом почалася давно і, на жаль, на моєму житті лікарі Лисичанського тубдиспансеру поставили хрест. Я був переведений на паліативне лікування, тобто у смертники, з чим категорично не готовий був змиритися. Мені повідомили, що препарати 2-го ряду мені вже не допоможуть + у мене була діра у легені, з якої постійно сочилася рідина і гній, і з нею мені доводилося їздити по різних інстанціях, домагатися правди. Писати можу довго, так як і до звернення у цей проект не сидів склавши руки, але всі мої спроби домогтися «правди» у держчиновників не мали ніякого успіху. Результатом звернення до проекту стало моє переведення з паліативу у стаціонар іншого тубдиспансеру і призначення мені препаратів 2-го ряду. Напишу про ту можливість, яку мені дав цей проект — ні багато, ні мало — ЖИТИ! Один проти системи у полі не воїн. Величезне спасибі, що не дивлячись на всі складнощі, ви допомагаєте таким як я.
Мої поневіряння по різним організаціям і держструктурам у пошуках допомоги дійшли до відчаю. У моєму тубдиспансері я була поставлена у лист очікування, так як препаратів для формування потрібної мені повної схеми лікування 2-го ряду у них не було. Лікарі, напевно, розраховували, що лист очікування це щось таке, що дає певну надію на те, що в незрозумілому майбутньому я отримаю необхідне лікування… У цьому підвішеному стані я була вже 4 місяці, мені ставало гірше. Про проект дізналася випадково, через знайомого, і вирішила звернутися ще й сюди, раптом допоможуть. Допомогли! Не просто зробили вигляд, що допомогли, а реально допомогли! Роботу виконали велику, і результат був — передзвонили з тубдиспансеру, швиденько зібрали консиліум (так як аж з Києва про мене писали) і сказали, що препаратів все ж немає, але для мене щось придумають :) Немає слів, щоб передати мою радість, коли призначили схему і зробили перший укол! Оцінюючи реально свої шанси, розумію, що без вас через рік мене б уже не було.