Відповідно до норм міжнародного права та рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я, закон України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» (далі — закон) визначає порядок правового регулювання діяльності, спрямованої на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції в Україні, та заходи соціального захисту ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД людей.

Медичний огляд проводиться добровільно.

За бажанням особи, яка звернулася до закладу охорони здоров’я для проведення медичного огляду, такий огляд може бути проведено анонімно. Відомості про результати медичного огляду, наявність чи відсутність ВІЛ-інфекції в особи, яка пройшла медичний огляд, є конфіденційними та становлять лікарську таємницю. Передача таких відомостей дозволяється тільки особі, якої вони стосуються, а у випадках, передбачених законами України, також законним представникам цієї особи, закладам охорони здоров’я, органам прокуратури, слідства, дізнання та суду (стаття 8 Закону).

Якщо ВІЛ-інфекцію виявлено в неповнолітніх віком до 18 років, а також у осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, працівник закладу охорони здоров’я, у якому проведено медичний огляд, повідомляє про це батьків або інших законних представників зазначених осіб (стаття 9 Закону).

Відповідно до ч. 3 статті 284 Цивільного кодексу України медична допомога особі з чотирнадцятирічного віку провадиться за її згодою. Подібну норму містить і ч. 1 ст. 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»: медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов’язаних із впливом на організм людини) щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, здійснюється за згодою їх законних представників.

Стаття 17 Закону наголошує, що ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД громадяни України користуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України.

Крім загальних прав і свобод, вони мають право також на:

  • відшкодування збитків, пов’язаних з обмеженням їх прав, яке мало місце внаслідок розголошення інформації про зараження цих осіб вірусом імунодефіциту людини;
  • безоплатне забезпечення ліками, необхідними для лікування будь-якого захворювання, наявного в них, засобами особистої профілактики та надання психосоціальної підтримки;

Заборонено відмовляти приймати до лікувальних закладів, надавати медичну допомогу, обмежувати інші права на підставі того, що вони є ВІЛ-інфікованими чи хворими на СНІД, а також через це обмежувати права їх рідних і близьких (стаття 18 Закону).вНа неправомірні дії посадових осіб, які порушують права ВІЛ-інфікованих, їх рідних і близьких, можна скаржитися до суду (стаття 19 Закону).

Особи, зараження яких ВІЛ-інфекцією сталося внаслідок виконання медичних маніпуляцій, мають право на відшкодування в судовому порядку завданої їх здоров’ю шкоди за рахунок винної особи (стаття 20 Закону).

Слід зазначити, що більшість порушень прав людей, які живуть з ВІЛ, трапляється через незнання положень законів України медичними працівниками та іншими категоріями громадян України.

Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»